27 июня 2012 г.

Непогода

Начинался мелкий дождь. Капли разбивались о серый асфальт, оставляя мокрые точки. Было похоже, что совсем скоро начнется гроза. Она посмотрела в небо, как это часто показывают в фильмах. Нет, она не пыталась найти в нем ответа, просто подставила лицо дождю. Вода лилась все сильнее и казалось, будто капли оставляют глубокие вмятины на ее щеках. В голове затихли все мысли, слышны были лишь размеренные постукивания воды по крышам. Дождь шел кругом. Дождь шел в ее голове.
Она была прекрасна под дождем: мокрые волосы, прилипшие к телу тонкими побегами, набухшие от холода соски... Тушь размазалась и придавала глазам теплую усталость.
Теперь вода уже стекала по асфальту, смывая мусор и вчерашнюю грязь. Тогда она сняла обувь. Все это походило на какой-то смешной ритуал: взрослая красивая женщина, а ведет себя как ребенок.
Чуть позже ударил гром и по ее телу пробежала легкя дрожь. Июльский дождь хоть был и теплый, но слишком резкий, чтоб не воспринимать его всерьез.
Ее белое платье теперь походило на полупрозрачную чешую. Оно приклеелось так, что было видно невооруженным глазом каждый изгиб тела, каждую впадинку и выпуклость. Вскоре совсем стемнело от грозовых туч. Она лягла на землю и вытянула руки. Положив ступни так, чтоб касатся ими земли, она закрыла глаза. Дождь усиливался и потоки воды покрывали ее с головой. Она все глубже и глубже проваливалась...
Когда дождь прекратился, она исчезла. Ее звали Мечтой.

21 июня 2012 г.

Ушла в масло

Копия картины Моне "Поезд в сельской местности".



Теперь я занимаюсь живописью с профессионалом. Теперь у меня есть на это время. Теперь я не так сильно боюсь масла, оно даже сотрудничает со мной.
Когда рисуешь, складывается такое впечатление, что кроме холста, кисти и красок вокруг ничего не существует. А голова чистая и светлая... Такое состояние - предвестник новых побед. Такое состояние дарует сладкое забвение, которого так не хватает в мире скоростных изменений. 

Ты точно знаешь

Знаешь, это самый счастливый год в моей жизни.
Знаешь, ты открыл во мне новые грани.
Знаешь, ты научил меня визуализировать свои мечты.
Знаешь, с тобой я чувствую себя защищенной и самой любимой.
Знаешь, ты - мой мужчина.
Знаешь, наша любовь - это дар. Она настоящая. Такая, которая случается с немногими. Мы должны быть благодарны за нашу любовь.
Знаешь, каждый день ты даришь мне улыбки и заставляешь смеятся.
Знаешь, я люблю тебя... как до звезд и обратно...

14 июня 2012 г.

Львів. День 3

Львівська копальня шоколаду


Ресторан "Гаррі Поттер"

Львів. День 2

Парк ім. Богдана Хмельницького. Регбі
Для обкладинки Esquire
Вероніка
Пересвічена
Наша квартира з височенною стелею

Сцена біля палацу Потоцьких

13 июня 2012 г.

Lviv. Day 1

For our friends from Canada and from Greeeece)
 Lviv brewery






 

 Art summer camp
 Trapezna (Do you remember the onion pie?)

 Italian terrace

 Alfa Jazz Fest (Ploscha Rynok)
 Pab "Kuchol'"

 View of Lviv on Vysoki Zamok

 Hello, guys!:)



 ...honey vodka...

 KRYIVKA...

Божья коровка, полети на небко

Недавно нас сопровождала в метро хорошенькая божья коровка. Хотя я ни разу не слышала, чтоб о божьих коровках дурно отзывались, эта была ну просто прелесть. Она приспокойно уместилась на твоей шее и явно отдыхала, когда я ее заметила. Если вспоминать детские поговорки и выдумки, то нашей спутнице было два годика (мы это определили по симметричным двум черным пятнышкам у нее на спинке). И если рассуждать, полностью отдаваясь романтике и детской непосредственности, то можно с точностью до сотого знака определить: божья коровка - хороший знак!
По случайному стечению обстоятельств я только что, набирая это сообщение в метро, увидела на спине взрослого мужчины черного жука. Уверенна, что черный жук - обычный себе жук, но врядли он - предвестник удачи (если учесть все выше написанное).
Так вот божью коровку я в целости и сохранности доставила на зеленый кустик. Теперь жду чудес и магии для тебя...

Мобільні фото



 Трапезна
 Національний музей Львова


Мазох
Вероніка
Наше готичне ліжко і яйце-лампа

Джазовий Львів та рок-н-рольні ми

Львів спонукає не тільки думати українською мовою, але і писати нею...
Із самого початку варто зазначити ключові слова: місто Лева, Альфа Джаз Фест, вул. Шевченко 50, височенні стелі, Трапезна, дощ, відсутність парасольки, привітні канадці та один грек, Львівське пиво, Медівня, Криївка, парк ім. Б. Хмельницького, справжній чорний джаз, сила-силенна пабів та ресторацій, блукання пішки, романтичні обійми та шалене кохання...
Три дні у Львові розтягнулися у справжню відпустку. Неможливо згадати все по черзі і сформувати хоча б якийсь план-ретроспективу. У голові минають яскраві спалахи.
Бачила картини великих живописців, що малювали Нормандію: Буден, Курбе, Моне, одна картина Ренуара. Потім знову дощ і провали в пам'яті...
3 сцени Джаз Фесту, відкриття на Площі Ринок, резерв столика у Кухлі. Музика та співи Піккардійської Терції та ManSound. Спалах..
І от вже підіймаємося на Високий Замок з канадцями. Навкруги місто Львів, а в голові - туман від медовухи.
Нічна Криївка... Співали українських пісень. Соло Ari на скрипці.
Відкрила очі у твоїх обіймах. Спрага та квіткові простирадла. А далі ще романтичніше... Свічки у ванні та дотики під водою. Так, Львів надає чарівності та магічності кожній деталі...
Знову блукання кам'яними вулицями. Найсмішніше: сніданок у Мазосі. Що тут скажеш, збочення в нашій крові:) Головна сцена Альфа Джазу ще пустувала, а ми дивилися львівський регбі. Мінлива погода то скидала з нас верхній одяг, то навпаки.
Фотографії на два телефони та мій забутий Nikon. Що може бути ліпше поєднання Львівського, Родинної ковбаски та регбі? - Тільки кава з круасаном у Вероніці...
Тепер джаз відлунює в очах, серці і шлунку. Дивне відчуття.
Низький вокал Кассандри Вілсон відтінював експериментальні соло інструментів...
Далі Хмільний Дім Роберта Домса... Кількість їжі перевищує можливість наших шлунків. Лицарські стелі, жива музика, прокурений вокал та три гітари.
На ранок тільки ми удвох... 
Останній день у Львові: чудова погода, репетиція на Площі Ринок, Копальня кави, сувеніри, канадці у Гаррі Поттері, 4 рази "на коня", швидкісне таксі. За 3 хвилини у потязі до відправлення. Медовуха з жіночками у плацкарті. Шалені дні залишили на мені глибоку печатку. Температура підскочила, нав'язливі думки з'явилися. Такий собі "алкострьом"...
Багато вже забулося, але по фотографіям можна згадати. Тільки б руки дійшли до них. Якби ж часу було побільше.